Розвиток – зміна, яка є переходом від простого до більш складного; процес, в якому поступове накопичення кількісних змін призводить до змін якісних.
Являючись процесом відновлення, народження нового та відмирання старого, розвиток протилежного регресу, деградації. Джерелом та внутрішнім змістом розвитку є наявність протиріч між старим та новим.
В.В. Зеньковський писав: "Дитя стає особистістю – воно повільно розкривається само для себе – повільно розвивається та вбирає у себе все із самосвідомості. Приходить час, коли дитина навчиться відокремлювати себе від інших і стає особистістю не тільки для інших, але й для себе."
Головною метою, яку ставить перед собою педагогічний колектив спеціалізованої школи № 40 з поглибленим вивченням німецької мови, є випуск не тільки досвідченої людини, але й всебічно розвиненої особистості, причому стовідсотково. І найголовнішу роль у перетворені звичайної дитини у особистість відіграє виховна робота в школі.
Фізичний і психічний розвиток людини відповідає загальним закономірностям. Оскільки явище фізичного і психічного розвитку школяра, як і всі явища природи, мають своє минуле та майбутнє, те, що відживає, і те, що народжується, їм властиві внутрішні протиріччя (наприклад, протиріччя між вимогами до організму, індивідуальності або особистості, й тим, чим володіє людина і як вона може відповідати на ці вимоги).
Зростання організму (кількісні зміни) пов’язані із змінами його структури й функцій (якісні зміни). Накопичення кількісних і якісних змін в організмі призводить до переходу від одних ступенів вікового розвитку до інших, більш високих, при цьому кожна ступінь вікового розвитку якісно відрізняється від усіх інших.
У навчально-виховному процесі поєднується два підходи до розуміння сутності розвитку особистості: біологічний та соціологічний. Біологічний підхід обумовлює цей процес суто природними факторами й перш за все тими, які притаманні людині від народження. Соціологічний підхід передбачає що основний вплив на людину оказують соціальні фактори. Тому вчителі школи розглядають особистість як цілісну систему, в якій знаходить відображення як біологічне, так і соціальне. Зростаючий організм учня 40-ї школи прагне до реалізації особистого "Я" в межах, обумовлених задатками, які виявляються й розкриваються педагогічними працівниками школи.
Розвиток особистості в школі є єдиним процесом, в якому відбуваються як кількісні, так і якісні перетворення. Він передбачає розв’язання наступних протиріч. (Див. схему № 1).
Ці протиріччя проявляються по-різному на різних вікових етапах розвитку людини.
В результаті багаточисленних досліджень за останні роки психологічна служба школи виділила два рівні розвитку:
I – "рівень актуального розвитку" – відображає особливості психічних функцій дитини, які склалися на сьогоднішній день;
ІІ – "зона найближчого розвитку" – відображає можливості значно більших досягнень дитини в умовах співпраці з дорослими.
Вчителі бачать завтрашній день розвитку дитини: те, що вона сьогодні може робити за допомогою дорослих (вчителів в школі, батьків), завтра вона повинна зробити сама.
Завдання кожного класного керівника, всіх виховних центрів школи – сприяти розвитку організму кожного учня (фізичний розвиток), індивідуальності (індивідуальний розвиток; кожен учень школи – яскрава індивідуальність) та особистості (особистісно-зорієнтований розвиток). Розвиток цих якостей, починається з першого кроку дитини в школі, і безперечною умовою успіху цього процесу є спочатку впевненість вчителя, а потім й дитини, що всього можна домогтися, якщо виявляти достатню наполегливість. Конфуцій казав: "Якщо я буду щоденно приносити по корзині грунту і не відступлюсь від цього, то створю гору".
Педагогічний колектив усвідомив, що розвиток дитини не відбувається в самотності. На цей процес впливає оточуюче середовище і перш за все система соціальних відносин, у яку з раннього дитинства включаються діти.
Далі буде