Види порівняльної оцінки

Доповідь вчителя початкової школи Скрипки С.З.  на Педагогічних читаннях за темою "Оцінювання знань як стимул розвитку" 20.11.2020 р

Оцінювання не відповіді учня, а його особистості (знову забуваєш, ледачий, неуважний): школяр не знає, що в його відповіді було правильним, чого вимагає від нього вчитель.

2.    Опосередкована оцінка: відповідь учня оцінюють через відповідь однокласника. Така оцінка впливає на формування стосунків у класі.

3.    Невизначена оцінка («так, сідай…», «як сказати… м…,»); малоефективна тому, що фактично нічого зрозумілого для учня вчитель не сказав.

4.    Негативна оцінка, коли педагог, оцінюючи відповідь учня, вказує на припущені помилки, стверджує, що відповідь була неправильною. Така оцінка корисна, особливо якщо вона організовує учня на ліквідацію припущених помилок, прогалин у знаннях, мобілізує їх.

5.    Оцінка-згода неефективна для сильних, обдарованих у навчанні школярів і дуже ефективна для слабких.

6.    Схвалення-підтримка особливо позитивно впливає на учнів, які втратили віру у свої сили, недооцінюють свої можливості, оскільки добросовісно працюють, але результати не відповідають їхнім старанням.

7.    Оцінка-критика впливає на емоційно-вольову сферу учнів. Результат критики значно залежить від способу спілкування вчителя й учня, стосунків між ними. Використовуючи такий вид оцінки, учитель не повинен бути грубим, принижувати особистість учня – систематичні приниження призводять до озлобленості.

8.    Оцінку-бурхливе обурення педагог використовує рідко, залежно від того, кого оцінюють. У жодному разі не можна принижувати гідність дитини.

9.    Оцінку-схвалення необхідно використовувати з урахуванням усіх психолого-педагогічних умов.

 

 


Друк   E-mail