Доповідь вчителя німецької мови Григор’євої І.В.
на Педагогічних читаннях за темою "Оцінювання знань як стимул розвитку" 20.11.2020 р
Основні методи контролю за рівнем навчальних досягнень учнів:
• усна перевірка;
• письмова перевірка;
• графічна перевірка;
• практична перевірка;
• тестова перевірка.
Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження.
1. Усна перевірка поки що займає провідне місце в школах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що вчитель пропонує учням певні запитання, учні мають дати на них відповіді, використовуючи усне мовлення. Цей метод сприяє розвитку в учнів уміння мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає від учителя значних зусиль і майстерності, адже потрібно грамотно формулювати запитання, спонукати учнів до активного мислення, логічно будувати систему запитань, уважно слухати відповіді учнів, ураховувати індивідуальні особливості школярів. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання часу на уроці.
2. Письмова перевірка порівняно з усною більш ефективна, оскільки всі учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них. Це сприяє:
• підвищенню самостійної пізнавальної діяльності учнів;
• формуванню культури писемного мовлення;
• підвищенню ефективності використання навчального часу.
3. Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт із різних дисциплін навчального плану. Це робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін.. Такий метод набув широкого використання в середніх і особливо в старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Усе це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодінню методами навчальної діяльності.
4. Практична перевірка тісно пов’язана із залученням учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряють уміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, у якому практика має спонукальну і контролюючу роль.
5. Тестова перевірка швидко набуває свого поширення. Сутність цього методу полягає у визначенні завдань (запитань), до яких подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестову перевірку можна здійснювати машинним і безмашинним способом. Учитель використовує такі форми оцінних суджень:
• «малі форми оцінки» під час занять, які знаходять своє вираження в міміці, жестах, модуляції голосу, звертанні до учня, в коротких схвальних, критичних зауваженнях учителя;
• короткі зауваження, в яких учитель висловлює в усній формі (або письмовій) свої судження з приводу успішності учня. Зауваження можна робити в домашніх роботах, письмових завданнях, творах, на малюнках або в шкільному щоденнику учня;
• власне оцінки за 12-бальною шкалою.