На даний час термін «управління» в теорії управління освітніми системами трактується з трьох позицій.
7. Трактування терміну «управління»
Термін «управління» в теорії управління освітніми системами трактується з трьох позицій.
Представники першого, традиційного підходу до розуміння сутності управління освітніми системам розглядають його як цілеспрямований вплив керуючої підсистеми на керовану підсистему. Метою такого впливу є ефективне функціонування керованої підсистеми і забезпечення циклічного переходу в якісно новий стан, що повинно сприяти виконанню поставлених завдань. Представниками такого підходу є В.Афанасьєв, Б.Гаєвський, В.Пікельна.
Отже, наш підхід в якості засобу взаємозв’язку розглядає вплив. У зв’язку з цим відзначимо, що управління реалізується через діяльність суб’єктів управління. Значну частину змісту цієї діяльності складають збір, аналіз інформації, розробка управлінських рішень, що не припускає прямих впливів на керовану підсистему. Таким чином, розгляд сутності управління через вплив не охоплює всіх особливостей даного явища.
Таке трактування слабко враховує суб’єкт – суб’єктну природу управління в соціально-орієнтованих системах, оскільки активність визначається тільки за представниками керуючої підсистеми, а підсистема керована сприймається як пасивний виконавець, який слідкує нав’язаній нормі. Орієнтація адміністрації школи на дане трактування їхньої діяльності як переважно адміністративно-господарської. Це пояснюється тим, що головним засобом адміністративно-господарської діяльності є саме вплив.
Дещо з іншої позиції сутність управління освітніми системами розуміють представники другого підходу. Вони вважають, що управління освітніми системами- це цілеспрямована активна взаємодія суб'єктів процесу управління, спрямована на його упорядкування та переведення на більш високий рівень розвитку, що забезпечує одержання заданого результату в оптимальному варіанті. Вітаємо дію у філософії розуміється складний різноманітний процес, в якому зміна сторін є не просто взаємодією, але і взаємообумовленою. Таке розуміння управлінням припускає взаємно зміну керуючих і керованих підсистема, виражає необхідність зміни взаємодіючих суб'єктів і самого процесу взаємодії як змінити його станів. Представниками даного підходу В розумінні сутності управління в освіті є: О.Бербака, Л.Даниленко, Г.Єльнікова, В.Казмиренко, П.Третьяков, Т.Шамова, В. Шуванов.
Це поняття є більш широким, між поняттям " вплив". Воно припускає прямі і зворотні зв'язки- одержання інформації, вертикальні та горизонтальні зв'язки. Але водночас проблема взаємодії суб'єктів і суб'єктів управління, їхніх співвідношень є предметом дослідження теорії соціального управління. А теорія управління освітою інтегрує в собі положення теорії соціального управління, педагогіки, основних галузей психології, економічної теорії, юридичної науки тощо. Як бачимо, теорія управління освітою являє собою більш широку сферу діяльності, ніж теорія соціального управління. Отже, такий засіб взаємозв'язку, як взаємодія, також не відбивав сутності управління в освітніх системах у повному обсязі.
Зроблені висновки про недоцільність зведення сутності управління до категорії впливу на керовану підсистему і взаємодії учасників педагогічного процесу не заперечує наявність в управлінні та вплив і взаємодії елементів. Тільки ці явища не охоплюють усі її сутності існуючих у процесі управління зв'язків елементів.
Існує в теорії і практиці управління освітою й третя, не менш поширена позиція- теорія педагогічного управління. Основні характеристики даної теорії такі:
- Управління навчанням і вихованням- це педагогічне управління;
- у порівнянні з іншими видами управління ( соціальне, економічне, правове), педагогічне управління повинно домінувати;
- об'єкти педагогічного управління- учні та їхні колективи; суб'єкти- організатори освіти, учителі, вихователі, батьки;
- мета управління- формування всебічно розвиненої особистості;
- методи управління- активізація об'єкта управління, включно його до навчальної діяльності, регулювання та координація цієї діяльності контроль над нею.
Яскравими представниками теорії педагогічного управління є Б.Андрушків, Є.Березняк, К.Возіна, В.Крижко й Є.Павлютенков, В.Маслов і В.Шаркуна, М.Поташник і О.Моісєєв.
Дана теорія фактично ставить знак рівності між управлінським процесом і навчально-виховним процесом, адже в якості головного об'єкта цих процесів розглядає учнів, а в якості суб'єкта- учителя і батьків. Змішування цих двох понять відбувається тому, що управлінням, навчання та виховання здійснюється в системі " людина-людина". На мій погляд, такий підхід до сутності управління освітою некоректний, оскільки управління та виховання мають різні цілі, зміст і методи здійснення. В сороковій школі поєднуються всі три підходи до управління закладом освіти.
8. Цілі управління.
Надзвичайно важливою для розуміння сутності управління є трактування його цілей. Визначення цілей дозволить однозначно вирішити, чи збігаються цілі освітньої системи й цілі управління цією системою.
Питання про співвідношення цих цілей розглядав В.Бондар. Він вважає, що необхідно виділяти цілі управління, цілі навчання та цілі викладання. Цілі управління, задані суспільством, хоча й існують поза навчальною діяльністю, відбивають ідеальну модель освіти. Крім того, він думає, що ціль управління реалізується опосередковано через досягнення навчально виховних цілей.
Є. Хриков вважає, що суспільством задаються цілі навчання і виховання. Метою освітньої системи в самому широкому сенсі є розвиток особистості засобами її вихованні та навчанні. Зрозуміло, що результат роботи школи відображається особистості, яка навчається. Цілі освітньої системи в кожному конкретному навчальному закладі з урахуванням його особливостей конкретизуються і трансформуються. Саме вони обумовлюють постановку цілей управління навчальним закладом, реалізація яких створює умови для реалізації цілей навчання і виховання. Інакше кажучи, метою управління є створення необхідних умов для реалізації цілей навчального закладу. Ці два типи цілий втілюються в різних продуктах діяльності. Принаймні, Так ми бачимо формування цілей управління саме нашої школи.
9. Характерні риси педагогічної системи.
За своєю природою педагогічна система є імовірною. Події, які відбуваються в ній, носять скоріше випадковий характер. Але при цьому необхідно відзначити, що випадковість- це зовсім не безладдя, а імовірно організований порядок, за яким стоїть певне повторення подій. Управління спрямоване на зменшення ступеня випадковості та підвищення ступеня детермінації функціонування педагогічної системи.
Педагогічна діяльність є творчою за своєю природою. Але вона здійснюється в умовах ряду обмежень і специфічних механізмів її реалізації. До них необхідно віднести управління засобами загальнодержавних механізмів- визначення цілей, навчальних планів і програм тощо. Педагогічна діяльність у своїй основі має педагогічні закономірності. Управління може досягти своєї мети лише в тому випадку, якщо спиратиметься на закономірності функціонування педагогічної системи.
У процесі педагогічної діяльності використовуються численні види, форми, засоби, методи навчання і виховання, установлюються численні зв'язки між учасниками цього процесу. Управління відіграє роль засобу, який зменшує розмаїтість навчально виховного процесу до тих меж, які дозволяють забезпечити реалізацію його цілей.
Таким чином, управління може призвести до руйнації творчого характеру педагогічної діяльності, а може і сприяти його прояву. У зв'язку з цим однією з ключових проблем управління є співвідношення цілеспрямованого управління спонтанно виникаючих процесів, співвідношення управління та самоврядування. Саме їхня взаємодія складає основне протиріччя управління.
10. Управлінські відносини.
Розгляд сутності управління освітньою системою через створення умов припускає визначення механізму здійснення цього процесу. В якості такого механізму Є.Хриков пропонує розглядати управлінські відносини.
Управлінські відносини- це сукупність взаємозв'язків між керуючою підсистемою та численними духовними та матеріальними елементами керованої підсистеми зовнішнього середовища, що спрямовані на підтримку стабільного функціонування та розвиток навчально-виховного процесу відповідно до мети навчального закладу.
У даному визначенні можна виділити дві основні особливості. По-перше, управлінські відносини- це поняття набагато ширше, ніж поняття міжособистісних відносин. По-друге, управлінські відносини припускають встановлення взаємозв'язків елементів не тільки в середині освітньої системи, але і взаємозв'язків цієї системи з навколишнім середовищем.
Особливістю зовнішнього середовища навчального закладу є його багатогранність і суперечливість. У ньому є позитивні та негативні чинники, прогресивні є консервативні тенденції. І в зв'язку з цим в одному випадку управління нейтралізує мінімізує негативні впливи макро- і мікросередовища, а в іншому- переносить у практику роботи освітні системи вже те позитивне, що є в соціальному житті суспільства. Ці особливості через зміст, форми і методи управлінської діяльності трансформуються в зміст, форми та методи навчально-виховного процесу.
Таким чином, можна відзначити, що управління освітньою системою відіграє роль механізму, який зв'язує навчально-виховний процес із зовнішнім середовищем, а управлінські відносини- роль механізму, який забезпечує створення умов для реалізації цілей освітньої системи.
Отже, самим об'єктивним визначенням, яке розкриває природню сутність управління освітніми системами, можна вважати визначення, запропоноване Є. Хриковим: «Управління навчальним закладом необхідно визначити як діяльність керуючої підсистеми, спрямовану на створення прогностичних, педагогічних, психологічних, кадрових, матеріально фінансових, організаційних, правових, санітарно-гігієнічних і медичних умов, необхідний для нормального функціонування та розвитку навчально-виховного процесу, який дозволяє реалізувати цілі певного навчального закладу».
11. Управлінські цикли. Функції управління.
Для реалізації цілей управління в освіті використовується система функцій управління освітніми організаціями, яка тісно пов'язана з поняттям управлінського циклу. Управлінський цикл- це сукупність взаємодіючих, послідовних, підпорядкованих одній меті функції управління, комплексна реалізація яких забезпечує успішне вирішення управлінських завдань.
Особливістю навчальних закладів є те, що цикли правління в них співпадають з циклами навчально-виховного процесу- семестр, навчальний рік, тощо. Таким чином, можна сказати, період часу від постановки мети управління до її реалізації є циклом управління.
Аналізуючи все зазначене, можна підсумувати, реалізація цілей управління будь-якого навчального закладу відбувається протягом управлінського циклу засобами послідовного виконання функцій управління освітніми системами.
Питанням визначення та складом функції управління навчальним закладом теорії і практики освітнього менеджменту займалося багато науковців. Визначення функцій управління між собою мають певну схожість, тому наводимо лише визначення Є.Хрикова.
Функції управління - види діяльності, які чітко відокремлюються за часом їх здійснення та за управлінськими завданнями.
Багато науковців, пропонуючи склад управлінських функцій, не відрізняють функції управління освітніми системами і функції керівників і менеджерів. Але ж у реалізації функцій управління бере участь значна кількість членів педагогічного колективу, функції керівника є його особистим видом діяльності. Таким чином, комплекс функції управління визначають діяльність цього навчального закладу в цілому, комплекс функції керівника визначає структуру його управлінської діяльності.
Головний критерій для визначення функції управління- відповідність видів управлінської діяльності етапом управління. Функції управління є фундаментальними, незмінними видами управлінської діяльності, які відбивають загальну логіку управління.
Управлінський цикл починається з визначення мети управління. Першим етапом є функцією управління є планування - вид управлінської діяльності, спрямований на визначення мети, завдань управління, змісту управлінської діяльності, відповідальних за виконання завдань та терміну їхнього виконання. Деякі науковці виділяють як окремі функції управління цілепокладання, педагогічний аналіз і прогнозування.
Так, дійсно, управлінський цикл починається з аналізу результатів роботи в попередньому циклі, Але такий аналіз є лише елементом цілепокладання, який, у свою чергу, є одним з елементів планування. Прогнозування, як відомо, це визначення перспективних складових теоретичних чи практичних питань, а це також є елементом функції планування.
План роботи ще не є гарантією його виконання, тому наступною функції управління є організація.
Організація - це вид управлінської діяльності, який передбачає ознайомлення членів колективу зі змістом діяльності з реалізації завдань навчального закладу в даному управлінському циклі, формування готовності працівників до реалізації цих завдань вирішення матеріально-фінансових проблем, пов'язаних з виконанням завдань управління.
Організація передбачає формування сумісної діяльності керуючої і керованої системи з метою досягнення поставлених завдань. Головне в організації- визначення ролі кожного підрозділу, кожної людини в досягненні мети; забезпечення ефективної взаємодії підрозділів і людей, об'єднання на основі спільної мети єдності організації, раціонального розподілу прав, повноважень та обов'язків.
За функцією "організація" починається діяльність колективу з виконання плану роботи. Наступним видом та етапом управлінської діяльності, спрямованої на забезпечення реалізації мети управління, є контроль.
В управлінській діяльності є два типи завдань - поточні та перспективні, пов'язані з розвитком існуючої система роботи навчального закладу. Контроль необхідний для забезпечення обох типів управлінських завдань, але контроль як функція управління передбачає тільки ті управлінські дії, які спрямовані на перевірку реалізації управлінської мети в даному управлінському циклі.
Контроль - це вид управлінської діяльності, спрямований на виявлення відхилень фактичних результатів управління від передбачених, з'ясування причин розходження мети й результатів управління, визначення змісту регулюючої діяльності щодо зведення до мінімуму наявних відхилень.
На основі контролю здійснюється регулювання. У ході роботи внаслідок різних причин обов'язково виникають диспропорції. Регулювання тісно пов'язана з продуктивністю праці. Важелями регулювання є моральні та матеріальні стимули і поточне оперативне розпорядництво.
Регулювання - це вид управлінської діяльності, прямо на наближення поточного результату управлінської діяльності до запланованого шляхом виконання рішень, прийнятих під час контролю.
Деякі автори розглядають регулювання як уміння усунути вади, забезпечити підтримку відповідного, рівні організації освітнього процесу залежно від нових соціально-економічних умов, здійснювати коригування за висновками аналізу.
Кожний управлінський цикл завершується педагогічним аналізом наслідків роботи. Оскільки такий аналіз не впливає на реалізацію завдань уже минулого управлінського циклу, то він є необхідним для Визначення мети роботи наступного циклу. Таким чином, він стає складовою функції планування нового управлінського циклу. Саме завдяки такому аналізу забезпечується наступність в управлінні й єдність різних циклів управління.
Функції управління- інваріантний та обов'язковий вид управлінської діяльності, а операції і засоби управлінської діяльності- це варіативні елементи, які можуть використовуватись чи не використовуватись у процесі управління залежно від ситуації.
Таким чином, безпідставно пропозиції вважати функціями управління щодо прийняття управлінських рішень, отримання управлінської інформації, доведення рішень до виконавців, організаційно-методичного забезпечення виконання рішень, обліків, педагогічного стимулювання, мотивації тощо. Це операції, які використовуються в Рівному співвідношенні й послідовності під час реалізації усіх функцій управління. Теж саме стосується інструктажу як засобу управлінської діяльності.
Найбільш дискусійним є включення до переліку функцій управління координації. Її трактують як встановлення гармонії між частинами систем, встановлення співвідношення пропозицій у спільній діяльності. Але ж Майкл Уорд визначає, що координація- це не функція, а засада управління, у зв'язку з цим, що досягнення гармонії окремих зусиль є головною метою соціального управління. До того ж завдання координації групових зусиль також вирішуються під час реалізації усіх функцій управління.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що управлінський цикл реалізується за допомогою чотирьох функцій управління: планування, організації, контролю та регулювання. Саме такий їхній склад і послідовність можуть забезпечити реалізацію мети управління. І, якщо в якомусь навчальному закладі відсутня хоча б одна складова,- щось не те ви робите, Шановні колеги.
Далі буде…..